Як стати щасливим - на думку вчених

Як стати щасливим - на думку вчених

Чудово розуміючи, що люди по-різному відчувають щастя, вчені, все ж таки, активно вивчають це питання. І з кожним роком воно стає більш актуальним, тому що рівень стресу, що впливає на наш суб'єктивний добробут, неухильно зростає. Можливо, якраз постійні стресові перевантаження й стали приводом для того, що лікарі заговорили про черофобію, боязнь щастя, як форму тривожності, яка реально існує. За словами, це може відбуватися через інші причини, однак частіше - через віру в побутову теорію "життя як зебри", яка припускає, що якщо зараз ти щасливий, то потім з тобою обов'язково трапиться щось погане.

Недавно професор із Гарварду Ешлі Уїлланс зробила заяву, що шокує: кожен день ми упускаємо свої п'ять хвилин щастя, вважаючи, що за такий невеликий проміжок часу нічого особливо хорошого не відбудеться. Пропонуємо собі більше так не робити. А як взагалі працює щастя - розберемося прямо зараз.

Що відбувається з мозком, коли ми щасливі.

Частина мозку, яка опрацьовує і регулює емоції, називається лімбічною системою. Саме тут функціонують чотири основних типи хімічних речовин, які забезпечують відчуття та емоції, які ми звикли називати щастям.

По-перше, це ендорфіни, опіоїдні нейропептиди, які в основному виробляються нервовою системою з метою зменшення фізичного бою, коли це необхідно. Одним із самих простих способів отримати їх, до речі, вважається спорт. По-друге - серотонін, один з основних нейромедіаторів, також відомий як "гормон щастя". По-третє, дофамін, який є частиною системи винагороди мозку. Саме його вироблення заставляє нас виконувати визначені дії знову й знову, а саме на ньому заснована будь-яка залежність - від романтичної до наркотичної. Нарешті, окситоцин, також відомий як "гормон прив'язаності", який у великих кількостях виробляється при пологах і годуванні грудьми, забезпечуючи зв'язок між матір'ю та дитиною, а ще під час оргазму, сприяючи прив'язаності до партнера.

Чи можна продовжити відчуття щастя

Вчені думають, що це цілком можливо. Наприклад, якщо хтось прагне не до визначених проявів щастя, а до щастя взагалі, він, як правило, відчуває себе краще - в цьому питанні визначені цілі (наприклад "зустрітись на вихідних з друзями та сходити в бар") менш ефективні, ніж абстрактні (просто "добре провести вихідні").

В цьому контексті цікаві результати ще одного дослідження, де шопінг і подорожі розглядались як два альтернативних способи відчути себе щасливіше. Виявилось, що люди, які отримують позитивні емоції від вражень, чи то похід в зоопарк чи стрибок з парашутом, відчувають щастя більш інтенсивно. Замість того покупка скейтборда, джинсів чи нового дивану може принести більше щастя в довгостроковій перспективі.

Парадокс "абсолютного щастя"

У кожної люди є знайомі, які стверджують, що вони цілковито щасливі, маючи те, що в них є, і знаходячись там, де вони знаходяться. Якщо це дійсно так, то їм пощастило - за словами вченими, бо більшості відчувати абсолютне щастя тут і тепер виходить не дуже добре. Через особливості нашої психіки теперішнє виявляється як би затиснуте між щасливим минулим та щасливим майбутнім: наприклад, більшості людей природне "оптимістичне упередження" - схильність думати, що їх майбутнє виявиться краще, ніж теперішнє.

"Гедоністична бігова доріжка", пов'язана зі спробами бігти за новою метою та новим щастям, бо попередня досягнута не принесла того щастя, яке очікувалось, робить ситуацію ще менш райдужною. З іншої сторони, багатьом із нас властивий "принцип Поліанни" названий на честь життєрадісної героїні книги Елінор Портер. Суть його зводиться до того, що люди схильні запам'ятовувати хороші речі із минулого, ігноруючи неприємності - ось чому спогади, якщо це не щось надзвичайне, звичайно наповнені теплим смутком. Додамо, що якщо вірити дослідникам Лондонської школи економіки, у кожного з нас є шанс на абсолютне щастя як у 23 так і  у 69 років.

Чи правда те, що щастя в наших руках

Одне цитоване дослідження 1996 року говорить, що близько 50% щастя в нашому житті обумовлено генетично - це показали експерименти за участю однояйцевих близнюків. Звучить досить безнадійно. Втім сучасні вчені критикують роботу за обмежену вибірку (36 пар близнюків із Міннесоти), помічаючи, що на її основі дивно робити висновки про всю людську популяцію. Схоже, насправді генетика вирішує не так багато.

У 2005 році Каліфорнійський університет опублікував свої висновки на тему, заявивши, що життєві обставини, такі як дохід, положення в суспільстві й наявність коханої людини поряд, всього на 10% визначають рівень щастя в нашому житті. А ось 40% щастя залежить від повсякденного досвіду: улюбленої пісні в кав'ярні, посмішки випадкового перехожого та інших дрібниць.

Як прагнення щастя (інколи) все псує

Прагнення до щастя інколи може заважати нам бути щасливими. Є припущення, що коли людина дуже прагне бути щасливою, вона відчуває нестачу часу, що в підсумку робить його більш нещасним. Крім того, прагнення до щастя часто пов'язане з концентрацією на особистій вигоді, яка може нашкодити зв'язкам з іншими людьми та привести до самотності. Нашкодити внутрішньому щастю може й постановка високих цілей, які, як нам здається, приведуть нас до щастя, однак, яких при цьому складно досягти. Тому що давно відомо, що як раз маленькі та конкретні цілі допомагають досягнути результатів, що вражають.

Про користь щастя для фізичного та емоційного стану можна написати окремий текст. Не будемо вдаватись в подробиці, а просто відмітимо, що згідно з даними дослідженнями, відчуття щастя допомагає нам правильно харчуватись та залишатись фізично активними, зміцнювати імунітет та збільшувати тривалість життя.

Щастя не в грошах

Якою б непорушною не здавалась ця істина, щастя все-таки можливо виміряти в грошовому еквіваленті. Проаналізувавши відповіді майже двох мільйонів добровольців з різних країн, вчені з Університету Пердью виявили, що для щастя людині необхідно приблизно 95 тисяч доларів. Однак це, заради справедливості, для всеосяжного щастя. Щоб відчути емоційний добробут, достатньо 60 тисяч доларів.

Є і щось більш реальне по відношенню покупки щастя. Якщо дядя-мільярдер не поспішає переписувати на вас віллу в передмістя Парижу, можна придбати щастя через покупку часу. Можливість заплатити професіоналам за деякі необов'язкові, але такі що потребують затрат часу справи (наприклад, прибирання у квартирі чи приготування вечері), дійсно роблять людей більш щасливими. Ідея підписки на доставлення їжі ще ніколи не була такою привабливою.

Посмішка - не завжди означає щастя

Посмішка робить людину більш привабливою в очах оточення, однак вона далеко не завжди виступає маркером щастя. Нове дослідження підтвердило те, про що психологи говорили й раніше: посмішка - це не про радість, а про залученість в процес. При чому, як показав експеримент з комп'ютерною вікториною, це працює і при взаємодії людини з гаджетами (ось чому ми так часто посміхаємось, дивлячись в телефон).

Не можна виключати й культурний аспект. В США посмішка сигналізує про позитивну оцінку співрозмовника, в той час як в інших країнах посмішку не пов'язують з відношенням до людини.

Чи є у щастя темна сторона

Ви що-небудь чули про шаденфройде, щастя з приводу невдачі іншого? Не дивлячись на те, що у німецького слова є адекватний переклад ("зловтіха"), перекладають його рідко. Можливо, тому власне зловтіха - лиш одна з форм явища, обумовлена суперництвом.

Ще дві форми можна пояснити прагненням до соціальної справедливості (наприклад, радість від новини про те, що посадовця посадили за хабарі) і зміцненням своєї позиції як члена групи.

Чи може людина взагалі не відчувати щастя

Хоча це й здається дивним, таке, проте, можливо. Наприклад, це може трапитись під час депресивного епізоду, коли людина повністю поглинута негативними емоціями (мається на увазі ситуація, коли стан не скоректований препаратами та психотерапією). Існує ще один варіант, який зустрічається значно рідше - алекситимія (емоційний дальтонізм). Люди в цьому стані мають труднощі щодо вираження емоцій та можуть їх взагалі не відчувати.

Щастя наодинці - це реально

Хоча вчені визнають, що ми потребуємо соціальних контактів, щоб відчувати щастя, відсутність романтичних відносин не робить людину нещасною й навіть менш щасливою. Дружба в цьому сенсі більш важлива, ніж сім'я, так що все, що нам потрібно - це мати декількох близьких друзів.

Нещодавно дослідження на тему показало, що більш щасливе життя у тих, хто вільний від любовних зобов'язань, має більшу кількість часу на соціальні контакти та особистісний ріст. Хоча і люди, які перебувають у відносинах мають багато приводів відчувати щастя.

П'ять простих способів стати щасливішими:

  1. Товаришувати з оптимістами: дослідження показують, що щастя нагадує грип - розповсюджується в групах людей. Причому заразитись ним можуть не тільки друзі, але й родичі та друзі друзів. Самим приємним є те, що цей ефект може тривати до року. А найдивніше, що смуток розповсюджується таким чином більш повільно.
  2. Переїхати в маленьке місто: рівень щастя може бути пов'язаним і з щільністю населення, оскільки в маленьких містах люди, як правило, більш щасливі, ніж в мегаполісах. Можливо через те, що мають змогу швидше доїхати до роботи (й додому) та демократичні ціни на житло.
  3. Мати корисні звички: з того часу як вчені виявили, що чарівний кишківник так чи інакше впливає на все, що з нами відбувається, стало очевидно, що система харчування відіграє ще важливішу роль, ніж це вважали раніше. Якщо вірити дослідженням, ставку потрібно робити на овочі й фрукти, невелику кількість темного шоколаду й каву та навіть на пробіотики.
  4. Сформувати звичку сидіти прямо: згідно з одним норвезьким дослідженням було встановлено, що у людей з невеликими та помірними депресивними симптомами вправи по контролю над поставою покращували настрій тут й тепер. А в кінці дня вони відчували себе менш втомленими й більшою мірою щасливими.
  5. Бодіпозитив: як виявили вчені із Бристольського університету, використовуючи генетичні дані британської ВioBank, люди з вищим ІМТ менш схильні до стресів, більш спокійні та більш щасливі в цілому.

За матеріалами: https://www.wonderzine.com/wonderzine/health/wellness/241891-happiness-science

34 0

Коментарі до статті