.png)
Продовжуємо розбиратися у страхах вагітних разом із лікарем-перинатальним психологом Юлією ВОЛЯНСЬКОЮ. Тема сьогоднішньої статті – страхи, що стосуються психологічного стану жінки.
Страх декрету і втрати стабільного заробітку.
«Важливо, на скільки жінка відчуває себе захищеною. Звісно, якщо ви все тягнете на собі, то цей страх є виправданим. Але якщо у вас є надійний тил у вигляді коханого чоловіка, то слід розуміти, що ви маєте повне право на декрет не лише за законом, а і по своїй природі, адже ніхто не може потурбуватися про малюка краще, ніж його мама.»
Страх залишитися один на один з дитиною і опинитися в інформаційному вакуумі.
«Якщо у вас маленька дитина, це не означає, що ви маєте постійно ходити із брудною головою та виходити із дому лише на дитячий майданчик чи в магазин. Не слід нехтувати рукою допомоги, якщо вона є. Якщо вас можуть порадувати такі дрібниці, як манікюр чи нова зачіска, зустріч із подругами чи похід в театр – ви маєте повне право час від часу собі це дозволити, залишивши дитину на чоловіка, бабусю або няню. Головне продумати ці «віконця» заздалегідь – тоді від цього виграють абсолютно всі.»
Страх не справитись із роллю матері і не стати найкращою мамою для своєї дитини.
«Мама може стати гарним прикладом лише тоді, коли вона щаслива. Адже в житті ми граємо різні соціальні ролі – комусь ми мама, комусь ми дружина, комусь донька, комусь подруга… І якщо ви будете весь час лише мамою для дитини, то обмежуватимете, наприклад, чоловіка. Жінка має розподіляти себе адекватно власним силам. Тому якщо є можливість поповнити свої емоційні ресурси для того, щоб потім із натхненням повернутись до дитини – то нерозумно було б не скористатися нею через примарне бажання стати «ідеальною мамою».
Звісно, у всьому має бути міра: якщо дитина п’ятий день лежить у брудному памперсі, голодний чоловік виходить із себе, а ви все поповнюєте і поповнюєте ресурси – то це неправильно. Якщо ж ви адекватно оцінюєте, що зробили достатньо, і тепер вам потрібно трохи часу для себе – то не потрібно слухати коментарі інших людей, які вас засуджують. Відчуття вини не виникає саме по собі – а лише тоді, коли вам хтось про це скаже.»
Страх проблем у стосунках із чоловіком, перестати цікавити його як жінка.
«Намагайтесь спілкуватись із чоловіком не лише на тему «ми поїли» і «ми погуляли»… Та і взагалі – потроху виводьте із вашого лексикону займенник «ми», який з’являється у жінки в третьому триместрі вагітності, і повертайтесь до соціальної ролі дружини. Потрібно відходити від думки, що ваш світ, як мами і тата, крутиться навколо дитини, і розуміти, що ви також функціонуєте як чоловік і дружина.»
Страх не змогти гармонійно поєднати улюблену роботу із вихованням дитини.
«Як ви заздалегідь продумаєте свій тайм-менеджмент, так у вас все і буде. Якщо із дитини зробити «мамину дитинку», не дозволяти нікому іншому до неї торкатися і не виховувати в ній самостійність – звісно, поєднувати роботу із материнством не буде можливим.»
Підготувала Галина Теличук
Першу частину статті читайте тут:
