«Велосипедист — бедствие для экономики. Он не покупает автомобиля и не берет под него кредит. Не покупает бензин. Не пользуется услугами ремонтных мастерских. Не страхует «гражданскую ответственность». Не пользуется платными стоянками. Не страдает от ожирения. Да он еще и здоров, черт возьми! Здоровые люди не нужны для экономики. Они не покупают лекарства. Они не ходят к частным врачам. Они не увеличивают ВВП»
ЖЖ
Я не вмію їздити на велосипеді, але нагоди згадати про це у мене не буває майже ніколи. Хіба що коли потрапляю до Німеччини. Велодоріжки, велопарковки, місця для пересування з велосипедами у міжміському транспорті – все це нагадує про власну неповноцінність у велосипедному контексті. У Німеччині на велосипедах їздять малі й старі, худі й кремезні, чоловіки й жінки. Хто з якихось причин не може їздити на звичайному, сідлає триколісний. До речі, дуже зручна річ, коли треба поїхати за покупками, бо між задніми колесами компактно розташований кошик, в який можна покласти придбане.
Якщо розпитати німців (французів, голландців, бельгійців), чому вони їздять на велосипедах, головними причинами будуть зручність і доступність. Їздити велосипедом – це значно дешевше, ніж користуватися громадським транспортом чи автомобілем. За велосипед не платять податки. Його не заправляють пальним. За паркування велосипеда теж платити не доводиться. І незручно ним їхати лише в трьох випадках: у дощ, у сніг і у вечірній сукні.
Втім, зручність і доступність – це ще не все. Є така причина, як екологічність. Німці усвідомлюють, що їхні повсякденні вчинки можуть впливати на стан довкілля. Саме тому вони сортують сміття і здають окремо пластикову тару. Щоправда, екологічність мислення стимулюється грошовим еквівалентом. Еквівалент однієї невикинутої ПЕТ-пляшки – 0,25 євро. Еквівалент поїздки на велосипеді – щоденно 3-5 євро, заощаджених на громадському транспорті й не менше десятки щодня, якщо не користуватися автомобілем.
Уявляю собі німця на велосипеді, якого надприродна сила перенесла з велодоріжки в якому-небудь Хамельні чи Бремерхафені на «велодоріжку» українського формату. У випадку, якщо її позначили на тротуарі, вона, найімовірніше, не має ані початку, ані кінця. Не в тому сенсі, що їхати можна безкінечно довго, а в тому, що позаду про існування велодоріжки ніщо не віщує, а попереду майорить перешкода у вигляді припаркованого автомобіля, рекламного щита чи клумби. Правила дорожнього руху передбачають можливість пересування на велосипеді проїжджою частиною, по краю правої смуги. Але на це наважуються лише найбільші відчайдухи. Отже, в українських містах їздити на велосипеді неймовірно незручно, саме тому й не їздимо.
Але незручність – це лише одна з причин. Не забуваймо й про небезпеку для життя та здоров’я. За необхідності їздити по дорозі варто згадати про автомобільні викиди, якими дихає велосипедист і про ймовірність потрапити під колеса автівки. В українських умовах правда на боці того, хто більший за розмірами, тож ця суперечка точно не на користь двоколісних. Ті, хто в українських містах сідає на велосипед, щоб приїхати з дому на роботу із одного району до іншого, обманюють себе, якщо кажуть, що роблять це заради свого здоров’я. Їм просто подобається їздити на велосипеді. Їм до вподоби не залежати від транспорту й автомобільних заторів. Їх тішить думка про те, що вони не забруднюють довкілля. Насправді, таких серед наших співвітчизників багато.
Але повна непристосованість великого міста до потреб велосипедиста заперечує навіть зародок думки про ймовірність користуватися двоколісним транспортом щодня. Коло замикається: їздити незручно – більшість віддає перевагу автомобільному транспорту – атмосферне повітря забруднюється викидами автівок – їздити на велосипеді небезпечно. Фактори зручності та фінансового зиску – найкращі стимули, якщо хочеться пересадити городян на велосипеди. Коли буде зручно і вигідно, практично в кожного із нас буде велосипед – як німців, бельгійців чи голландців. А користь для здоров’я – це просто приємний бонус.
Велосипедна парковка в бельгійському місті Гент. населення міста – 226 000 осіб, площа 156 км2.
Велосипедна парковка біля залізничного вокзалу в німецькому Дармштадті. Населення міста – 144400 осіб, площа – 122,24 км2.
Українська реальність: велосипедна парковка не передбачає великої кількості паркомісць, але й ці не користуються попитом. Бо ж спробуй іще доїхати…
Юлія Когут, журналіст
Чиатати також
Велосипед – це профілактика захворювань
