Людина нібито не літає…
А крила має.
Ліна Костенко
Що може бути приємніше, ніж летіти як птах назустріч сонцю і вітру? Якщо ви давно мріяли про цей досвід, можливо саме навесні прийшов час пірнути у хмари? Про особливості планерного спорту говорили із спортсменом-планеристом першого розряду центрального київського аероклубу аеродрому «Бузова» Сергієм ШУЛЬГОЮ.
– Сергію, ви вже багато років займаєтесь планеризмом. Розкажіть, з чого почалася ваша любов до польотів?
– Політ – це споконвічна людська мрія. Все почалося в дитинстві зі спостереження за птахами і літаками, потім були авіамодельні гуртки, навіть перші спроби побудови власних апаратів. І тільки в дорослому віці, після польотів на параплані, дельтаплані, літаку і стрибків з парашутом, я зупинив свій вибір на планері.
– А чим відрізняється планеризм від парапланеризму і дельтапланеризму?
– Головна відмінність у самому апараті: параплан нагадує парашут і виготовлений з тканини. Дельтаплан теж із тканини, але має жорстку раму, а планер – це вже літак без двигуна з жорсткою конструкцією та принципом керування.
– Планеристів порівнюють із птахами, адже вони літають на повітряних потоках. Як виникають ці потоки і де їх можна знайти?
– У двох словах важко пояснити природу їх формування, але головна передумова – це тепло, сонце і вітер, завдяки яким на певному виді ландшафту нагріваються кульки теплого повітря, як вода в чайнику, і підіймаються вгору.
– Опишіть ідеальну погоду і ландшафт для польотів.
– Погодні умови дуже важливі, тому планерист вивчає метеорологію і здає заліки в клубі. Потрібен теплий день, різноманітний пересічений ландшафт зі значними луговими або с/г площинами – значну роль відіграє контраст поверхні: наявність гір, лісу. Ідеальними є польоти в горах, там зовсім інша природа потоків, вони частіше виникають і дозволяють проходити величезні відстані.
– Яку відстань може подолати планер?
– Сьогодні вже не проблема подолати 2000 км, але це супер-рекордні польоти, норма для КМС – 300 км по трикутному маршруту.
– Чи потрібна для запуску планера стороння допомога?
– Є планери із двигуном, який монтується в фюзеляж, для зльоту його підіймають, а потім ховають, щоб не заважав аеродинаміці. Але у більшості випадків для зльоту потрібний літак-буксирувальник або лебідка.
– На яку висоту може піднятися планер?
– На висоту, де працюють потоки – на практиці, це нижній край хмар. Це межа, вище якої у нас підійматися не можна, але в Австралії, наприклад, є потік, що підіймає планер вище 10 000 метрів.
– Для вас планеризм – це лише активний відпочинок, чи ви берете участь у змаганнях з вищого пілотажу? І взагалі – чи проводяться в Україні такі змагання?
– Звичайно, є федерація планеризму, є клуби, і мінімум 2 рази на рік проводяться змагання. В Україні не проводять змагання з вищого пілотажу, є змагання на відстань і на швидкість. Я сам маю розряд і звичайно збираюся приймати участь у змаганнях, для спортсмена це дуже важливий досвід.
– Планеризм не є Олімпійським видом спорту – чому?
– Справа в самих планерах, неможливо обрати єдиний планер, на якому б виступали всі спортсмени, важко урівняти всіх до одного типу апарату.
– Чи існують обмеження у вазі та зрості для цього виду спорту? Які навички та технічні знання потрібні для того, щоб зайнятися планеризмом?
– Обмеження звичайно є, наприклад зріст більше 2 м або вага більше 180 кг – планеристи, як і пілоти літаків, мають пройти комісію на придатність. Навички і знання потрібні будуть потім, для початку головне – це бажання літати, якого має вистачити на відвідування теоретичних занять, підготовку техніки і аеродрому до польотів, участь у житті клубу в багатьох його проявах.
– Як швидко новачок може відправитися у свій перший самостійний політ?
– Зазвичай наприкінці сезону більшість новачків вилітають самостійно.
.jpg)
– Чи обов’язково потрібно мати свій власний планер?
– Ні, більше того – це дуже дорого. Саме тому існують клуби, де кожен, хто бажає літати, отримує планер в оренду, обслуговує і відповідає за нього. У мене, наприклад, планер Янтар-стандарт 3, позивний 251.
– Від чого залежить успіх польоту – від майстерності пілоту чи від технічної довершеності планера?
– На мою думку, майстерність – це 60%, 30% – якість техніки і 10% – вдача.
– Із планеризму проводяться онлайн-змагання, для участі в яких пілоту достатньо завантажити файли з інформацією про себе, літальний апарат і даними GPS польоту. Як ви ставитесь до такої тенденції?
– Я позитивно ставлюся до будь-яких тенденцій в планерному спорті, що мотивують людей літати і популяризувати його. Насправді планеристів дуже мало: потрібна воля, внутрішній вогонь і бажання –на жаль, такі прості речі не кожному під силу.
– Де в Україні можна зайнятися планерним спортом?
– Планерні клуби є в Києві, Рівному, Вінниці.
– Чи можна сказати, що планерний спорт є безпечним?
– В техніці безпеки польотів все так ефективно відпрацьовано, що на сьогоднішній день це один із найбезпечніших авіаційних видів спорту.
– І наостанок, Сергію, опишіть свої відчуття під час польоту на планері. Можливо, це надихне наших читачів, які давно хотіли злетіти як птахи, але боялися зробити перший крок до своєї мрії.
– Це подорож за сонцем, теплом і світлом. Одного разу ти побачиш, як сонце віддзеркалюється у далекій річці або зможеш вловити свій силует в озері, коли набиратимеш висоту над ним. Це дотик до величної сили, яка здатна підняти 1000 кг легко й невимушено, до енергії природи, яку можна відчути, лише повністю віддавшись, пірнувши у неї. Це відчуття тиші й самотності, доступне тільки тим, хто здатний осягнути себе і світ навколо. Це неймовірна краса, усвідомлення, що величезна машина на твоїх очах досягає хмар і рушає в далечінь з мінімальними затратами пального, лише самою силою думки. Це постійна боротьба, постійне напруження і постійне задоволення такого ґатунку, що неможливо знайти на землі. Політ на планері – це досяжна мрія, яка кликатиме тебе знову і знову.
Бесіду вела Галина ТЕЛИЧУК
спеціально для “Живи активно!”
Також читайте “Корисні переваги екстремального спорту”
