Існування плацебо – доказ того, що організм людини в багатьох випадках здатен на самозцілення. Так що ж таке «ефект плацебо»? У чому його корені? І навіщо «порожня пігулка» так потрібна медицині? На ці запитання відповість лікар радіолог Ольга Маньковська.
– Плацебо – це завжди таблетка?
– Зовсім ні. Плацебо може бути як пігулкою, так і капсулою, ін’єкцією, імітацією процедури фізіотерапії, навіть бесідою лікаря з пацієнтом. Загалом, це абсолютно нейтральна для організму речовина чи дія, яку призначають пацієнтові як лікарський засіб чи терапевтичну процедуру.
В чому полягає ефект плацебо?
– Поверхневе пояснення ефекту плацебо таке: людина лікується не медикаментами, а вірою в їхню дію. Насправді плацебо є найбільш вивченим лікарським засобом з усіх, адже його ефективність впродовж десятків років перевіряється в плацебо-контрольованих дослідженнях, коли одна група пацієнтів приймає певний медикаментозний препарат, а друга – пустушку, причому ніхто з них не знає, що саме отримує. Саме тому це називається «подвійним сліпим дослідженням».
– Наскільки часто медицина використовує ефект плацебо?
– Частіше, ніж здається пацієнтам. Є дані, що свідчать: у 50% випадків лікарі призначають пацієнтам препарати зі слабкою дією, сподіваючись, що віра в ефективність ліків зробить більше, ніж нешкідлива і малоефективна діюча речовина. Давно відомо, що людина може переконати себе в наявності хвороби. Так само, вона може переконати себе й у тому, що призначені ліки допомагають. І вони справді діють, бо резерви організму – величезні, організм здатен до самозцілення, і плацебо допомагає відкрити ці приховані можливості. Спрощено сенс цих досліджень можна пояснити так: якщо ефект препарату зі справжньою діючою речовиною майже не перевищує ефективності плацебо, такі ліки не потрапляють на фармацевтичний ринок. Тобто, для того, щоб вважатися лікарським засобом, препарат має достовірно перевищувати за ефективністю плацебо. Ефективність «пустушки» в дослідженнях становить в середньому 5-10%.
– Ви сказали, що віра в ефективність препарату – лише частина правди про дію плацебо. Тож є ще якийсь фізіологічний вплив?
– Він пов’язаний зі схильністю людини до самонавіювання. При прийомі плацебо в організмі людини підвищується вироблення ендорфінів – природного знеболюючого, за дією потужнішого, ніж морфій. Утім, наголошу, що «хімічна лабораторія» нашого тіла вмикається за умови віри в дію препарату. Плацебо це, чи справжні ліки – не має значення.
– Тобто, важливо, в якій формі плацебо пропонують пацієнтові?
– Так. Наприклад, капсула ефективніша за таблетку, а ін’єкція ефективніша за капсулу. Цікаво, що певну дію має навіть колір таблетки чи капсули. Можна сказати так: таблетка (не тільки плацебо, а й взагалі будь-якого лікарського засобу) має бути схожа на те, що вона «робить»: блакитна, сіра або темно-червона пігулка чи капсула, за нашими уявленнями, діє як седативне, рожевим, помаранчевим і жовтим приписується дія стимулятора, чорний або фіолетовий колір асоціюється з галюциногенними засобами.
– А з чого насправді роблять плацебо?
– У XVIII столітті робили з хлібного м’якуша, у XIX – з цукру, нині це переважно лактоза або фізрозчин, якщо плацебо має вводитися у формі ін’єкцій чи крапельниць.
Плацебо за всіх часів було потрібне медицині. Для людей, схильних до самонавіювання, плацебо може виявитися непоганим терапевтичним засобом. Без плацебо ми поки що не маємо способу довести ефективність медикаментів та побачити, які побічні ефекти вони справляють. Плацебо доводить: у багатьох випадках ми можемо одужати взагалі без ліків, головне мати достатньо віри в це.
