За характером проявів і часом їх виникнення клімактеричні розлади поділяються на три групи.
Симптоми розладів
- «Ранні» симптоми – вазомоторні (припливи жару, підвищена пітливість, головний біль, гіпо- або гіпертензія, озноб, серцебиття) та емоційно-психічні (подразливість, сонливість, слабкість, неспокій, депресія, забудькуватість, неуважність, зниження лібідо).
За даними більшості дослідників, найбільш характерними і частими симптомами клімактеричного періоду є припливи, що виявляються у 60–80% жінок у період менопаузи.
Припливи починаються з раптового почервоніння шкіри голови, шиї, грудей і супроводжуються відчуттям інтенсивного жару, підвищенням температури тіла, яке закінчується профузним потовиділенням. Ці епізоди можуть тривати від кількох секунд, хвилин, інколи години. Якщо зазначена симптоматика зустрічається вночі, жінки скаржаться на нічні потовиділення.
У більшості хворих ці симптоми минають через 1–2 роки після настання менопаузи, однак близько 25% жінок відмічають їх і через 5 та більше років після менопаузи.
Ранні клімактеричні симптоми є найхарактернішими для менопаузи, вони зустрічаються у більшості жінок з клімактеричними розладами. Те, що вони виникають практично відразу після настання менопаузи (особливо хірургічної), полегшує виявлення їх взаємозв’язку з менопаузою. І незважаючи на те, що на тривалість життя жінки ці симптоми практично не впливають, вони справляють суттєвий вплив на якість її життя і часто обмежують працездатність. Тому фактично в практиці лікаря загальної практики в структурі проблеми менопаузи лікування ранніх клімактеричних симптомів займає основне місце.
- «Середні» симптоми (урогенітальні) виникають внаслідок генітоуретральної атрофії та зміни шкіри та її додатків. Епітелій вагіни, уретри та сечового міхура містить естрогенові рецептори. В результаті дефіциту естрогенів настає їх атрофія. Це може призводити до стійких абактеріальних уретритів, нетримання сечі та дизурії. Стоншення епітелію робить слизову оболонку та шкіру більш сприйнятливими до інфекцій та запалення.
Надалі – через 1–3 роки після настання менопаузи – в організмі жінки відбувається ціла низка метаболічних змін, які також проектуються в певну патологічну симптоматику.
В плані виникнення в майбутньому атеросклеротичного процесу, формування ішемічної хвороби серця особливо важливими є зміни ліпідного обміну в період менопаузи, а також стан тих систем, які відіграють особливу роль у дестабілізації атеросклеротичного процесу – прозапальних систем, стану гемостазу та функції ендотелію.
Крім атеросклерозу з його різноманітними проявами, суттєву роль у прогнозі жінок постменопаузального віку відіграє остеопороз, який називають «тихим убивцею». Вважають, що остеопороз є не менш важливою соціальною проблемою, ніж серцево-судинні захворювання. Клінічного значення цей стан набуває при виникненні остеопоротичних переломів, однак діагностика остеопорозу на стадії менш значущого зниження ступеня мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) дозволяє провести відповідне лікування. При цьому встановлено, що застосування цілого ряду препаратів, які збільшують МЩКТ, в подальшому зменшує і кількість переломів кісток.
- «Пізні» обмінні порушення – це остеопороз та серцево-судинні захворювання. Клінічними їх проявами є остеопоротичні переломи та серцево-судинні події (в церебральному та коронарному басейнах). Частота їх з настанням менопаузи значно зростає, однак віддаленість у часі від неї робить зв’язок цих захворювань з дефіцитом жіночих статевих гормонів предметом активного обговорення. Крім того, вони найбільше визнають прогноз і тривалість життя жінки.
За матеріалами журналу “Медікс. Антиейджинг”.
Читайте також:
Фітнес допомагає позбутися симптомів клімаксу
Андропауза – «чоловічий клімакс», можливості самодіагностики
