Кожному кадровику доводиться читати багато листів від потенційних співробітників. Реакція на які може бути досить різною, інколи їх авторів запрошують на роботу, але й буває так, що текст листів викликає непристойний регіт чи заганяє в пучину скорботи. Чому люди не розуміють, як правильно себе подати? У цій статті ми відповімо на нього, і в якості матеріалу розглянемо листи здобувачів, які шукають роботу в креативній індустрії.
Ви починаєте з невпевненості
“Я вам не підхожу, однак вирішив написати, раптом…” – так, саме ці слова мріє прочитати кожен роботодавець. Він негайно кидається писати відповідь, переконуючи вас і підбадьорюючи. А ні, ви просто випадково відіслали листа мамі. Нехай воно там і лежить.
Ви розсилаєте листи гуртом куди попало
“Без теми: добрий день, мене зацікавила ваша вакансія, резюме додаю” – надійний спосіб загубитись в морі таких самих безликих листів. На такі резюме й дивитись не хочеться, тому що з ймовірністю 90% на умовну вакансію літредактора з досвідом роботи від 5 років будуть претендувати безграмотний контент-менеджер сайту про паркет, амбіційний школяр і т.д.
Ви й швець, і жнець, і на дуді також можете
“Офіс-менеджер, маркетолог, продавала сирки в ритейлі, верстала газету “Твій хімкомбінат”, зараз роблю сайт про дітей”. Вам здається, що безліч різноманітних професій, які ви перепробували, робить вас людиною епохи Відродження й викликає у роботодавця захват. Однак роботодавцю здається, що ви так і не змогли зрозуміти, в чому ваші сильні сторони, й займались всім в підряд, для того, щоб якось вижити. Погодьтесь, бо воно так і є.
Ви невиразно описали свій досвід і компетенції
“Займалась проєктом повністю не маючи вихідних”, “Маю режисерський погляд на речі”, “Відповідав за весь комплекс творчих задач” – саме так виглядають реальні цитати із листів людей, які хотіли працювати журналістами. Не потрібно так.
Ви плутаєте хобі з працею
“Я заслужений поет Казахстану, беру участь у змаганнях по греблі, займаюсь каліграфією, багато читаю, веду відеоблог”. Це чудово, однак яким чином це робить вас цінним співробітником хоч в якій-небудь сфері? Пишіть по справі, не витрачайте час на автобіографію, мода на них давно залишилась в минулому.
Ваш тон фамільярний чи навіть неадекватний
“Ей, пацани, респектос, хочу у вашу шарагу, я такий же довбаний”, “обіцяю, ви не пожалкуєте, що взяли мене, зацініть мою фотку в резюме”, “маю п`ятеро маленьких дітей, готова працювати ким скажете без вихідних дайте шанс не ігноруйте цього листа!!” – рука рефлекторно тягнеться до кнопки “видалити”.
В листі не видно думки
Багатьом здається, що роботодавці шукають людей з унікальними вміннями, більшим досвідом й цінними властивостями типу “відповідальність”, комунікабельність, стресостійкість”. Насправді роботодавці шукають людей з мозком. Людина з мозком не буде описувати себе штампами, вона зможе написати супроводжуючого листа, адаптувати резюме під конкретного роботодавця і розповідати саме те, що знадобиться цієї конкретної компанії.
Ви обожнюєте свої цілі
“Я хочу попасти до вас, бо прагну професійно розвиватись”, “моя мета – стати кращим журналістом країни, зараз я на третьому курсі.” Дуже добре, з точки зору психології, однак навіщо це роботодавцю? Такі пасажі можна трактувати наступним чином; “зараз я нічого не вмію”.
В листі проігноровані вимоги до здобувача
Звичайно ми просимо потенційних авторів розповідати про свої інтереси й компетенції в одному абзаці, прикладіть посилання на троє своїх кращих матеріалу в ЗМІ й придумайте для нас п’ять тем. Факт, що лякає: більшість кандидатів в майстра слова не вміють читати. Не більш ніж в 30% листах враховуються ці прохання – однак тільки вони проходять первинний відбір, навіть якщо запропоновані теми не ідеальні, а компетенції не наскільки блискучі, як нам хотілось би.
Ви пишете про те, чого немає
“Я п’ять років працювала на сайті, однак сайт закрився і тексти не збереглись, прикласти не можу” – якщо за п’ять років ви не заскрінили ні один результат своєї праці, ймовірно, вони того і не коштували. “Не писав статей з часу студентського вісника, однак думаю, для вас зможу, нічого складного” – як говориться індик також думав.
Текст супровідного листа не вміщається на екрані комп’ютера
Деякі вважають своїм боргом розписувати у всіх дрібницях, чим вони займались на минулих посадах і які проривні ідеї займали їх розум протягом життя. Графоманія, звичайно, може бути інколи доречною в гуманітарній сфері, однак в інших вас точно не зрозуміють.
Ви відразу переходите до головного
Особливе розчулення викликають листи, в яких є лише фраза подібно до такої “повідомте свої умови праці, чекаю” чи “скільки ви платите?” Вам, на жаль, ніскільки. Доброго настрою та вдалого дня.
За матеріалами: https://knife.media/bad-cv/
Вам також може бути цікаво:
Від чого залежить шкільна успішність дітей
